ЗВЕРНЕННЯ

оргкомітету з проведення Українських козацьких духовно-філософських – читань пам’яті А.В.Поповича до козацьких організацій України, української інтелігенції, духовних лідерів та провідників нації

1 квітня спливає рік, як пішов з життя  справжній Воїн і Український Козак, Гетьман об’єднаного козацтва України Анатолій Васильович Попович. Пішов, недочекавшись того знаменного Переходу на межі 2012/2013 років, про доленосне значення якого для майбутнього України та всього людства він заздалегідь попереджав і наполегливо готував. Попереджав, що саме цей Перехід відкриває нову епоху і несе нову долю українцям.

Завдяки йому ми знали, що цей віками омріяний «золотий вік» України має прийти не ззовні, – а зсередини, з глибин підсвідомості та архетипів несвідомого, з Серця. Саме там, полонена нашою зневірою та замурована нашаруванням нинішньої свідомості, сформованої так швидко зубожілою суспільно-економічною реальністю пострадянської держави, сидить одвічно українська мрія.  Козацька мрія про волю, власну Долю і справжню Українську державу.

Аби їх здобути – маємо «згадати себе», – відкрити серце Вірі, сконцентрувати волю і стати на шлях духовної трансформації. В цьому «спомині про майбутнє» – ключ до  енергії життя, нової свідомості і саморозвитку. І саме в саморозвитку українців, а не в грошах чи метушні чергових урядів, - єдине джерело стійкого розвитку усієї України, її краща Доля.

Однак ця Доля вирішальним чином залежить від наявності «критичної маси» носіїв такої духовно-трансформованої свідомості. Адже саме вони повинні би сформувати ціннісне ядро нової еліти Української нації. Еліти кращих, здатних жертовно служити і творити майбутнє України, а не верхівки спритних пристосуванців та чиновницької обслуги нинішніх лихварів та гендлярів. Спроможних додавати і множити для всіх, а не лише віднімати та ділити для себе. І дійсно, духовно-моральний стрижень цієї еліти мало би сформувати українське козацтво. Саме це і відповідало би його самобутній історичний ролі в формуванні Української нації, громадського суспільства, вільного місцевого самоврядування та Гетьманської держави у козацьку Добу. І лише ставши суспільним концентратором нової свідомості, козацтво набуло б здатності виконати таку ж роль креативної і провідної верстви сучасного державотворення, як це вже було в минулому. В такому шляхетному «спомині про майбутнє» і полягає лицарська місія українського козацтва.

Саме тому Анатолій Васильович докладав максимум зусиль, аби пройти шлях духовної трансформації власної свідомості самому і допомогти зробити це іншим. Однак зробивши все, що зміг за  життя, своєю передчасною смертю-попередженням, він, можливо, зробив ще більше, чим поставив великий Знак Запитання до всіх тих, хто його знав особисто. І такий же Знак Оклику, – до решти козаків і всіх українців, чия свідомість або спить, або самостійно не може виборсатись з лабет убогої соціальної реальності сьогодення. Від так, – оклику до сліпих поводирів цієї убогості і Заклику до проявлення нових духовних лідерів та провідників нації – час Нового настав!

Нинішній Україні конче потрібно нове бачення світу та свого належного місця в ньому. Нове цивілізаційно-культурне мислення. Патріотична спільна дія та громадська самоорганізація і громадянська поведінка населення. В справжньому громадянському самовизначення українців та самоорганізації в громади‑ключ до національного самовизначення України, – шлях до Свободи і Волі.

Від так, – лишень з’єднавши свої свободи в єдину національну Волю ми спільно визначимо кращу Українську Долю. І щоб наша Доля і на цей раз нас не цуралась, маємо узгодити патріотичну спільну Дію. Адже лише Дія змінює Долю. І така Дія вимагає нових мудрих лідерів, – і духовних, і козацьких. Тому саме в здатності Української нації проявити нових провідників полягають сьогодні виклики  нової епохи, а значить – і поклик до нових Лицарів України.

Як відповідь на такий поклик в понеділок 1 квітня 2013 року будуть проведені Перші Українські духовно-філософські читання пам’яті А.В. Поповича. Головна увага під час них буде сконцентрована на таких напрямах:

1.      Український спосіб життя як козацька «стріла у майбутнє»: від національно-культурної спадщини до цивільного інноваційно-креативного капіталу модерної України.

2.      Метафізичні і духовні витоки Українського козацького духу та руху.

3.      Українська козацька традиція і філософська думка: джерела, сучасність, майбуття.

4.      Цивілізаційно-культурна траєкторія Руси-України та її сучасне призначення: спомин про майбутнє.

5.      Геостратегічний потенціал України: нові виклики та можливості стійкого розвитку.

6.      Філософія та антропологія права людини і громади: Народний суверенітет як республіканський механізм забезпечення верховенства права в Україні.

7.      Стратегія та тактика громадського, національного та державно-політичного самовизначення України. Кращі козацькі та громадські практики: роздуми «польового командора».

Оргкомітет звертається до всіх носіїв українського козацького руху, тих, хто відчуває в собі духовно-лідерський потенціал та філософсько-лицарський потяг зголоситись до виступу чи  участі в обговоренні, а також зареєструватись і надіслати свої тези на електрону адресу: info@nrius.org.ua.

Читання відбудуться о 14 год. 00 хв. в конференц-залі Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 18.