УКРАЇНСЬКЕ РЕЄСТРОВЕ КОЗАЦТВО

Львівське обласне козацьке товариство
79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 102 оф. 10

Головна » Цей день в історії » Машина часу

5-02-2013, 21:19

Машина часу
У 80-х роках 20 століття у Новій Скваряві археологічні дослідження проводили науковці Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

    Обласна інспекція з охорони пам’яток археології взяла на науковий облік старожитності села Нова Скварява, що на Жовківщині, які наприкінці минулого століття виявив місцевий краєзнавець Євген Яворівський.
Побутує думка про те, що варто знати своє минуле та вчитись на його помилках. Аби по-справжньому зануритись у дух епохи національно-визвольної війни 17 століття, варто пильно розглянути події та суспільно-політичні явища того часу.
У Новій Скваряві є чимало надзвичайно цікавих та рідкісних об’єктів культурної спадщини. Наприклад, частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини 17 століття та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села,  та приваблюватимуть сюди шанувальників минулого рідного краю.
Об’єкт дослідження – козацький табір. Слід зазначити, що це – особливість воєнної тактики українського козацтва у 16-17 століттях. Похід війська відбувався під охороною табору. Тобто 5-6 рядів обозних возів з обох сторін похідної колони. При зближенні з ворогом табір залишали на місці. Вози об’єднували, укріплювали конструкцію валами та шанцями. Такий табір був для  козаків укріпленням, з якого вони проводили різні військові операції: обстрілювали ворогів з гармат, робили вилазки «герцівників», вилазки  кінноти чи піхоти. Супротивники намагалися своїми наступами роз’єднати сполучені вози, аби пробратися в середину  табору.
Варто звернути увагу не лише на технічні особливості, а й на практичне застосування таборів. Важливим фактом є те, що під час національної революції під проводом Б.Хмельницького українське військо проходило Львовом, Жовквою, Равою-Руською. Тоді, 27 жовтня 1648року, гетьман відвідав Крехівський монастир. На теренах Нової Скваряви, вище Антонового берега були оборонні позиції українського війська. Звідси добре можна побачити дорогу з Жовкви до Крехівського монастиря. Довгий час був тут козацький табір чисельністю 5-7 тисяч війська. Зовні він був укріплений возами та валами. У центрі, де перебувала команда було ще одне укріплення. Всередині розташовували козацькі клейноди, майстерні та польову кухню.
Табір, про який йдеться, розташований  на пагорбі з рівниною, незначно похиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 0,2 х 0,3 км. Пам’ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами та двома, майже зруйнованими сучасними земляними  роботами, бастіонами. Останні розміщені у східній (ширшій) частині узвишшя. Вірогідно, що між ними був в’їзд до табору. Система укріплень складається з неглибокого рову, який тягнеться з півночі. Його довжина сягає 360 м. З півдня – дещо знівельований вал шириною при основі приблизно 2 м і висотою 0,5 м.
Складнішими за будовою є оборонні споруди, які є дотичними до табору із заходу. Вони чітко окреслюють його контур. На краю плато розміщена ескарпована рівна ділянка прямокутної форми розміром приблизно 100 х 60 м. Своєю довшою віссю вона
орієнтована вздовж лінії південь-північ. Із сходу обнесена трапецієподібним валом.

Вперед у минуле
Національно-визвольний рух на початку 17 століття охопив і західноукраїнські землі. Так, у той час представники Львівщини були учасниками козацько-селянських повстань на Наддніпрянщині. На галицьких землях антифеодальні виступи ніколи не припинялися, а за часів Хмельниччини західноукраїнські землі були осередком значних повстань.
    У кінці вересня 1648 року, коли козацько-селянська армія після блискавичної  Пилявецької перемоги вступила в західноукраїнські землі, вона підійшла до Львова і взяла в облогу ворожий гарнізон, який засів за мурами передмістя.  Жителі львівських передмість та сіл вступили до козацького загону під керівництвом Максима Кривоноса та брали участь у захопленні Високого Замку, який був важливим пунктом оборони. Адже, хто ним володів, той і панував у передмісті.
Звичайно, вже тоді виникало питання, чому Хмельницький не наказав штурмувати передмістя, а обмежився лише викупом. Як стверджує кандидат історичних наук Михайло Пасічник, це сталося, по-перше, тому, що після зайняття козаками Високого Замку польський гарнізон не міг чинити опору і склав зброю, а, по-друге, Хмельницький не хотів штурмувати передмістя, бо піддавати небезпеці населення він вважав недоречним.
Висвітлюючи це питання, необхідно згадати про особливі зв’язки Богдана Хмельницького з Галичиною та Львовом. Відомо, що його батько – Михайло, у 90-х роках 16 століття служив у Жовківському замку. Вірогідно, що саме у цьому місті пройшли дитячі роки майбутнього очільника козацтва. Встановлено, що він навчався в одній із львівських шкіл, а значить, що жив у Львові приблизно 4-5 років. Є відомості про те, що молодий Богдан брав участь в обороні Жовкви від татар у 20-х роках 17 століття. Отже, зв’язки Хмельницьких із Галичиною мали свою передісторію.
… 22 листопада 1648 року козацько-селянські війська оточили Жовкву. Не бажаючи руйнувати місто, Хмельницький незабаром зняв облогу. Та у вересні 1655 місто все-таки було взяте.
Отже, Польща не здатна була організувати оборону своїх кордонів. На той час у неї не було постійного добре озброєного війська, яке охороняло би підвладну територію.

P.S.
Чимало пам’яток історії є так званими білими плямами на археологічній карті. Вони чекають нових дослідників, які напишуть правдиву нову сторінку  історії України та проллють світло на незбагненні досі явища.

Оля Попруженко

Коментарі до новини (0)
Коментарів до цієї новини не публіковалось...