Ольга Попруженко

За волю ще треба заплатити

14 жовтня 2012 року, окрім релігійного свята Покрови Богородиці, в нашій державі відзначають День українського козацтва та 70-річчя з дня заснування УПА.

  Святкування розпочалося ще у п’ятницю 12 жовтня. Урочиста Академія з нагоди року Української Повстанської Армії розпочалась о18.00 годині в приміщенні Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.

  В програму концерту входило чимало цікавих номерів. Акторами було продемонстровано кілька уривків із п’єс «Богдан», «Сліпої воленьки коханець». У виконанні  солістів театру, гуртів «Курбаси» та «Курінь» лунали українські народні та повстанські пісні. Яскраві враження залишилися після хореографічних композицій у виконанні Заслуженого ансамблю танцю «Юність». Нікого не залишили байдужим музика та співи, що звучали у виконанні Галицького академічного камерного хору та симфонічного оркестру.

  Пікантним моментом свята було нагородження вояків, зв’язкових УПА. Більшість цих людей були в’язнями концтаборів, у них заплутані долі, багато з них пройшли «дев’ять кругів пекла», та в цей день вони знайшли в собі силу, щоб прийти в театр та промовити зі сцени слова настанови українцям-патріотам.

    Ольга Ільків зв’язкова Романа Шухевича:
  «Наша жінка – творець історії. Роман Шухевич вірив у жінок. Саме тому я націоналістка й такою помру. Я підтримую національний рух, бо він дає змогу боротися за культуру. Ми всі маємо бути прикладом для свого народу, щоб ворог не забрав те, що здобуте кров’ю та муками. Кожен з нас повинен бути натхненням для своєї нації. Можливо, ми зараз не так гостро відчуваємо, що українці бідують, втомлені, страждають… Та вірю, що все зміниться на краще. Пам’ятайте: тільки націоналізм допоможе врятувати Україну. Будьмо не змучені боротьбою, а загартовані нею. Поки я житиму, до того часу воюватиму словом!»
    Кого любить Москва, той ненавидить Україну

    Петро Франко політв’язень, репресований:
  «Французький генерал Де Голль казав: «Якби в мене було таке військо як УПА, то німецький чобіт не ступив би на мою землю.» Це правда, однак така військова організація не утворилася з нічого. Її коріння – Київська Русь, козацтво, УГА. Наша УПА, як Запорізька січ.
  Ми пережили холод, голод, важкі тюрми та живемо сьогодні для того, щоб продовжувати боротьбу. Тоді за часів СРСР з’явилося чимало номенклатури, яка псує нам життя й сьогодні. Щодня в нас щось відбирають, тому будьмо готовими захищати нашу державу. Саме для того українці повинні об’єднуватися. Перед виборами хочу нагадати про те, щоб ви обирали тих, хто достойні.»

    Наш коментар…
  Минулого століття майбутні вояки клялися боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Вони цього частково досягли.
  Що ми маємо сьогодні? Чи вдалося нам, нащадкам відчайдушних вояків, зберегти отриману незалежність?...