Реєстрове козацтво в Україні виникло ще в 1572 р. як збройне формування для захисту (цивілізованого європейського світу) кордону від кочівників та для забезпечення правопорядку на ввіреній території. Згодом реєстрове козацтво з його сформованою організаційно-територіальною структурою стало основою державотворчого процесу Війська Запорозького. Ефективність військових козацьких формувань підтвердужвалася у збройних конфліктах впродовж XVI–ХХ ст. В умовах небезпеки для територіальної цілісності України, загрози її державному суверенітетові, провокування силового сценарію та дестабілізації ситуації в країні, порушення її миру і спокою виникла необхідність на основі козацьких громадських організацій створити за європейською моделлю потужне добровільне козацьке формування (добровільне об’єднання громадян) для задоволення та захисту духовних і моральних засад українських козаків, їх духовних, культурних, організаційних, військово-патріотичних і господарських традицій, здатне виконувати службово-бойові завдання, в тому числі правоохоронні функції, як в умовах мирного часу, так і в умовах запровадження правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану. В сьогоденні тісно переплелися старі і нові протиріччя державотворчих процесів, що посилюють кризові тенденції в громадських козацьких організаціях України. Відсутність кардинального підходу до вирішення назрілих проблем, ще більше загострює протиріччя у відносинах між керівництвом і членами козацьких організацій, що підвищує напруженість в середовищі козацьких товариств. Це знижує рівень морального духу, що приводить до суперечностей серед козаків та породжує питання доцільності перебування в лавах Українських козаків. У такій ситуації розв’язання проблеми лежить у площині Формування Громадянського Суспільства на основі системи громадянського самоврядування. Тому, ми вважаємо правильною ініціативу проведення обговорення та на винесення для голосування у Верховній Раді України проекту Закону України "Про козацтво України”. Метою прийняття зазначеного проекту Закону України "Про Козацтво України” є законодавче врегулювання правових основ організації і діяльності козацьких товариств на території України, їх загальної структури, функцій та повноважень, системи управління, гарантій правового і соціального забезпечення особового складу, а також порядку фінансування, матеріально-технічного забезпечення та контролю за його службово-бойовою діяльністю. Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» закріплено, що народні депутати України відповідно до Конституції і законів України здійснюють право законодавчої ініціативи щодо правового регулювання проблем національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності. Події останніх днів яскраво показали занепад Збройних Сил України та неспроможність держави самостійно забезпечити оборону від зовнішнього в межах ресурсів, що є в її розпорядженні. Саме тому, надзвичайно важливим в даний час є необхідність залучення цивільного населення до оборони України. Унікальність Реєстрового козацтва України полягає в тому, що воно виконуватиме службово-бойові завдання в інтересах громадян, суспільства і держави в умовах мирного часу, за надзвичайних ситуацій, а також бере участь у забезпеченні територіальної оборони України, захисті її суверенітету і територіальної цілісності, безпеки прикордонного простору, державної незалежності і національних інтересів у разі загрози конфлікту чи нападу. У запропонованому до розгляду законопроекті враховані положення Конституції України та законодавства. Враховуючи все вище згадане треба розуміти, що у лавах Козаків можуть перебувати члени різних політичних поглядів, але спільним для них є ідеологія українського козацтва, реальне прагнення відновлення та розвитку козацького руху. Також, прийняття такого закону повинно сприяти подальшому єднання всіх Козацьких рухів на Україні з метою посилення впливу на законодавчі і владні структури держави, що є важливим і невід'ємним елементом демократії і цивілізованого суспільства. Запропонований проект Закону не впливає на розвиток адміністративно-територіальних одиниць, тому не потребує з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
|